Деякі подробиці про стародавню «руку Бога»

У минулому році вчені з Швейцарії знайшли цікавий артефакт неподалік від Преле. Вони розкопали бронзову руку із золотим манжетом навколо зап’ястя. Біля руки вони виявили ребро людини і тонкий кинджал.

Протягом року вчені намагаються з’ясувати що-небудь про цей дивний артефакт, – пише ІА ЗІК.

 Фото із сайту ІА ЗІК

Зараз всі експонати зберігаються в Бернській археологічній службі. Але, чим більше дослідники хотіли дізнатися про артефакт, тим більше вони заплутувалися.

Вони провели радіовуглецевий аналіз, який допоміг їм дізнатися приблизний вік знахідок. Їх вік становить приблизно 3500 років – вони були виготовлені в період між 1500 – 1400 роками до Р.Х.

Штучна рука відноситься до періоду бронзової доби в Європі, і вважається найстарішою фігурою, яка представляє собою частину людського тіла з коли-небудь знайдених.

Група фахівців проводила розкопки неподалік від швейцарського села Преле, де вони знайшли могилу невідомого вельможі. Відзначимо, що могила була пошкоджена. Крім руки з золотим манжетом, в могилі були знайдені й інші дорогоцінні артефакти – бронзова спіраль і шматочок золота.

Вчені додають, що сама могила знаходилася поверху іншої архітектурної споруди. Вони вважають, що така підбудова свідчить про те, що покійний мав елітний статус, або навіть шанувався як особа божественного походження.

Нагадуємо, що вчені встановили як виглядала Нефертіті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.