Спецпроект

СЕНАТ США: ГОЛОДОМОР – ЦЕ ГЕНОЦИД

4 жовтня 2018 року Сенат США ухвалив резолюцію, у якій визнає геноцидом Голодомор 1932-33 років.

Про це повідомляє "Голос Америки" з посиланням на текст резолюції, поширений Сенатом США.

У резолюції Сенат визнав висновки Комісії з голоду в Україні, які було подано до Конгресу ще у 1988 році. Основним автором резолюції став сенатор-республіканець Роб Портман.

"Мільйони людей загинули по волі сталінського уряду колишнього Радянського Союзу, який замислив та вчинив голод в Україні для того, щоб подолати опір країни колективізації та комуністичній окупації", - йдеться в тексті резолюції.

"Радянський уряд умисно конфіскував врожаї зерна і змусив голодувати мільйони українських чоловіків, жінок та дітей через примусову колективізацію, проведену з метою зруйнувати національну свідомість та рух за незалежність", - наголосили законодавці США.

"Радянський диктатор Йосип Сталін наказав закрити кордони України, щоб ніхто не міг уникнути навмисне створеного голоду і унеможливив надання будь-якої міжнародної харчової допомоги, яка б полегшила голод.

Майже чверть українського сільського населення загинула, або була змушена полишити домівки через примусовий голод і весь народ постраждав від наслідків тривалого голоду", - зазначає резолюція.

Сенатори США висловили найглибші співчуття жертвам, тим, хто пережив Голодомор, та їх сім'ям.

Сенат засудив системні порушення Радянським Союзом прав людини, включаючи право на самовизначення та свободу слова по відношення до українського народу.

У резолюції, сенатори підтримали зусилля народу України з забезпечення демократичних принципів, вільної ринкової економіки, повної поваги до прав людини для того, щоб Україна розкрила свій потенціал як важливий стратегічний партнер США в регіоні світу а також на втілення прагнень свого народу.

Пам'ятник Голодомору у Вашингтоні

 

Президент України Петро Порошенко привітав рішення Сенату Сполучених Штатів Америки та висловив сподівання, що його прикладом підуть як інші країни, так і ООН. Про це повідомляє офіційний сайт Президента України:

"Ми дуже довго боролися за це. Надзвичайно вдячні сенаторами як республіканцям, так і демократам. Я дуже сподіваюся, що приклад США наслідуватимуть і інші країни. Думаю, що це продовження тої ретельної роботи по формуванню проукраїнської світової коаліції", - сказав Петро Порошенко.

Нагадуємо:

Голодомор в Україні 1932—1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу 16 країн: Австралія (2003/2008), Ватикан (2001, 2003), Грузія (2005), Еквадор (2007), Естонія (1993),  Канада (2003/2008), Колумбія (2007),Латвія (2008), Литва (2005), Мексика (2008), Парагвай (2007), Перу (2007), Польща (2006), Португалія (2017), Угорщина (2003), Україна (2006)

Низка країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом або вшанували пам'ять його жертв: Андорра (2009), Аргентина (2007), Бразилія (2007), Іспанія (2007), Італія (2004, 2007), Словаччина (2007), США (2003, 2006, 2008), Чехія (2007), Чилі (2007).

У листопаді 2003 року 58-ма сесія Генеральної асамблеї ООН ухвалила "Спільну заяву з нагоди 70-ої річниці Великого голоду 1932—1933 років", де він визнавався національною трагедією українського народу. За ухвалення Спільної заяви проголосували 64 держави-члени ООН, у тому числі Росія.

23 жовтня 2008 року Європарламент визнав Голодомор в Україні злочином проти людства і висловив співчуття українському народу.

28 квітня 2010 року Парламентська асамблея Ради Європи схвалила резолюцію про вшанування пам'яті загиблих в результаті Голоду 1932—1933 років в Україні та інших республіках колишнього Радянського Союзу, вшанувавши пам'ять загиблих від голоду і засудивши жорстоку політику сталінського режиму. ПАРЄ також зазначила, що "в Україні, яка постраждала найбільше від насильницької колективізації, Голодомор був визнаний геноцидом рішенням Верховної Ради".

Читайте також: 

ДОНОСИ, САМОГОН І БАЙДУЖІСТЬ ДО МАЙНА. ЯК ГОЛОДОМОР ЗМІНИВ ЖИТТЄВИЙ УКЛАД СЕЛА

Радянська преса 1932-1933: "Голодні бунти на Заході, нові ресторани у Харкові"

"Українські зошити" - французький комікс про Голодомор і ностальгію за СРСР

Голод у СРСР. Уривок із книги Тимоті Снайдера "Криваві Землі"

Всі матеріали за темою "Голодомор"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.