АНОНС: Коло Дзиґи: «Турксиб» feat Bronnt Industries Kapital (UK)

У Києві британський музикант озвучить наживо нецензуровану версію культової німої кінокласики «Турксиб».

Про це "Історичній правді" повідомили у Довженко-Центрі.

 Кадр з фільму "ТуркСиб"

Відомий музичний проект із Бристоля – Bronnt Industries Kapital (Велика Британія) презентує саундтрек до авангардистського шедевру режисера Віктора Туріна "Турксиб" (1929).

Документальний фільм про будівництво Туркестано-Сибірської магістралі, "Турксиб" – нарівні з "Людиною з кіноапаратом" Дзиґи Вертова – вважається найяскравішим зразком радянського кіноавангарду, що суттєво вплинув на подальший розвиток британської кінодокументалістики, ставши культовим в 1930-х в Британії.

Режисер Віктор Турін (1895-1945) кілька років працював сценаристом у Голлівуді, на початку 1920-х повернувся до СРСР, де став одним із провідних адміністраторів Ялтинської кіностудії та зняв 2 українських ігрових фільми. Однак, відомим в історії режисер залишиться саме завдяки "Турксибу".

Відреставрований Британським кіноінститутом (British Film Institute) у 2011 році, "Турксиб" є британською версією фільму, змонтованою у 1930 році документалістом-експериментатором Джоном Ґрірсоном (John Grierson).

Глядачі побачать саме британську стрічку, що відрізняється від радянської стрункішим і логічнішим монтажем, і є більш як на 10 хвилин довшою: вочевидь, в СРСР із цензурних міркувань оригінальну авторську версію фільму було перемонтовано.

"Це один із найкращих музичних супроводів до німого кіно, які я коли-небудь чув. Абсолютне попадання музичного ритму в ритм монтажу в запаморочливих індустріальних сценах, і водночас – тонкий ліризм в пасторальних.

"Турксиб" feat Bronnt Industries Kapital – проект Британського кіноінституту BFI, на котрий ми взорувалися, створюючи наші подальші реставрації німого кіно з новою музикою в циклі Коло Дзиґи: "Земля" feat dakhabrakha, "Хліб" feat Port Mone, "Навесні" feat Александр Кохановский, "Небувалий похід" feat Anton Baibakov. Сподіваюсь, у цих кіноперформансах нам вдалось наблизитись до планки, заданої "Турксибо" у Ґаєвому прочитанні" - прокоментував Іван Козленко, директор Довженко-Центру, куратор програми Коло Дзиґи.

Час: 4 жовтня, четвер, 19:00

Місце: Довженко-Центр, Сцена 6, вул. Васильківська, 1(М. Голосіївська)

Квитки на karabas.com

Акредитація для преси: pr@dovzhenkocentre.org, 063 679 52 49

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.