У Варшаві українці впорядкували могили вояків Арміїі УНР. ФОТО

27 жовтня 2018 року українська громада Польщі зібралася, аби упорядкувати могили воїнів Української Народної Республіки, які спочивають на православному кладовищі у Варшаві в районі Воля. Прибирання проводилося до Дня всіх Святих, яке у Польщі відзначають 1 листопада.

Про це повідомляє УІНП із посиланням на видання "Наше слово".

 Фото: "Наше слово"

Нині на цвинтарі розташовані два козацькі меморіали та стоїть кілька поодиноких хрестів. На сьогодні це 106 могил, а загалом на кладовищі – майже 300 таких поховань.

 Фото: "Наше слово"

Подібну акцію українці та поляки, які живуть у Варшаві, проводять із 2016 року, кілька разів на рік. Її організатором є Громадська ініціатива за доглядом могил воїнів УНР у Варшаві. Її учасники запрошують 1 листопада о 17:00 зустрітися біля козацьких могил, щоб ушанувати воїнів і запалити свічки пам’яті.

 Фото: "Наше слово"

Після Варшави, акція із упорядкування могил пройде у Любліні.

"Це наш моральний обов’язок подбати про могили борців за волю України, зокрема цього року, коли відзначаємо 100-річчя самостійності України, за яку боролися ті, які там спочивають", – запрошують приєднатися до ініціативи її організатори, Українське Товариство у Любліні.

 Фото: "Наше слово"

Упорядкування могил петлюрівців на православному кладовищі, що на вулиці Липова, в Любліні, відбудеться у вівторок, 30 жовтня 2018 року о 14:00. Детальніше за посиланням.

Додатково повідомляємо, що 3 листопада о 12:00 Посольство України у Польщі запрошує усіх охочих долучитись до світової акції "Запали свічку пам’яті", присвяченої 85-тим роковинам Голодомору.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.