Архіви Константинополя спростовують міф про походження УПЦ від Москви

Архіви Вселенського патріархату мають документи, які підтверджують, що саме Російська православна церква відділилася від Київської митрополії.

Про це в інтерв'ю "5 каналу" сказав предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет.

За його словами, насправді все навпаки – це Російська (точніше, Московська) церква свого часу відокремилася від Київської Митрополії. Тож саме Київ – Матір-Церква для Москви, а не навпаки.

"Російська Церква відокремилася від Київської Митрополії, а Київська Митрополія була у складі Константинопольського Патріархату. Тобто виходить, що ми, Українська Церква, є дочірньою Церквою Константинопольського Патріархату, а Російська Церква є дочірньою Церквою, дочкою, а не Матір'ю Української Церкви", – зазначив Філарет.

Згадані документи грецькою мовою оприлюднені онлайн на сайті orthodoxia.info. 

"Вселенський патріархат вважає доречним нагадати всю історичну і канонічну правду про взаємини Константинопольської церкви з Церквою України, про що свідчать збережені офіційні документи, які, нажаль, або ігноруються, або свідомо приховуються зі зрозумілих міркувань", – наголошується в передмові дослідження історії розвитку української церкви, переклад фрагменту якого наводить сайт Укранорама.

Цим дослідженням, а особливо оригінальним листуванням, яке публікується вперше, Вселенський патріархат підтверджує свою канонічну і правову юрисдикцію в Україні і одночасно доводить, що "Московський патріархат порушив правила Патріаршого і Синодального Акта 1686 року Вселенського патріархату, порушення яких Вселенський патріархат, через важкі умови при яких діяв, змушений був терпіти і мовчати, але ніколи не викреслив та не забув".

Дана публікація є результатом дослідження грецьких і російських учених, які мали доступ до оригінальних текстів архіву Константинопольського патріархату і його листування протягом багатьох століть.

Як повідомлялося, представник Вселенського патріархату при Всесвітній раді церков у Женеві архієпископ Тельміський Іов заявив, що анафема була накладена на гетьмана Івана Мазепу з політичних причин, а отже є неканонічною.

УПЦ КП знайшла у своєму архівах документ  із проханням до Московського патріарха про автокефалію, яке в 1992 році підписав і теперішній предстоятель УПЦ МП Онуфрій.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.