Останки 19-х вояків Армії УНР перепоховали під Могилевом-Подільським. ФОТО

28 вересня в с. Кукавка Могилів-Подільського району Вінницької області з військовими почестями перепоховали 19 солдатів Армії УНР.

Про це повідомив відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті Святослав Шеремета на своїй сторінці у "Фейсбуці".

 Усі фото - Святослав Шеремета

Українські вояки загинули в боях із Червоної армією під час польсько-радянської війни 1920 року, в якій Армії УНР билася в союзі з Військом Польським.

 
 
 

"Українські Герої були віднайдені та екснумовані під час спільної пошукової експедиції Українського інституту національної пам'яті та меморіально-пошукового центру Доля. Загиблих українських Героїв перепоховали відповідно до християнських звичаїв та віддали належні військові почесті. Дякую за реалізацію важливого проекту з увічнення пам'яті", - розповів Шеремета.

19 останків молодих чоловіків, які загинули внаслідок бойових дій, ексгумували пошуковці у 2017 році. За висновками українських військових істориків Андрія Руккаса, Михайла Ковальчука та Ярослава Тинченка, виявлені останки належали саме козакам Армії УНР.

Читайте також:

На Одещині відкрили меморіал землякам, які воювали за УНР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.