Дубровник, Венеція та Піза в близькому майбутньому можуть затонути?

Зростаючий рівень моря через танення льодовиків вже до 2100 року призведе до затоплення, повеней і ерозії прибережних районів Середземного моря, – до такого висновку прийшли вчені Кільського університету Німеччини. А це означає, що близько 50 знаменитих історичних об’єктів регіону виявляться затоплені вже в наступному столітті.

Про це повідомляє "Гал-Інфо" з посиланням на dialogs.org.ua.

 Дубровник, Хорватія

Фото: Delo.ua

У список місць, яким загрожує зникнення, потрапили Венеція, Родос, історичний центр Пізи, туніська Медіна, Дубровник, Пафос, Біблос, старе місто Корфу, Сіракузи, Равенна і багато інших об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що знаходяться в прибережній зоні.

Підвищення рівня Світового океану відбувається через теплове розширення океанської води, а також в результаті танення полярних крижаних щитів в Антарктиді і Гренландії. За XX століття середній рівень піднявся на 17 см і продовжує рости. Швидкість зростання рівня Світового океану щорічно збільшується в середньому на 0,084 міліметра.

Відповідно до недавніх досліджень, з 1992 року Антарктида втратила більше 2,7 трильйона тонн льоду, що призвело до підняття рівня води майже на 8 міліметрів. В останні п’ять років середня швидкість танення в три рази вище, ніж за попередні два десятиліття (!).

Вчені б’ють на сполох, сподіваючись, що їх дослідження допоможе урядам середземноморських країн виробити стратегії щодо захисту унікальних пам’яток і можливого їх переміщення.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.