Археологи виявили в Італії поховання "зачаклованої" дитини

Люди, що поховали дитину, боялися, що вона повстане з мертвих.

Група археологів з університету Арізони, Стенфордського університету і група італійських дослідників виявила поховання 10-річної дитини, в рот якої був вставлений камінь.

Як повідомляє ZN.UА з посиланням на Phys.org, на думку дослідників, це було зроблено для того, щоб дитина, ймовірно хвора на малярію, не могла повстати з мертвих і заразити інших.

Фото: Phys.org

Могила, яку вчені називають "поховання вампіра", була знайдена на кладовищі La Necropoli dei Bambini, яке датується серединою V століття після Р.Х. Тут ховали дітей та немовлят, які померли від малярії. Тіла дітей були поховані на території занедбаної римської вілли, яка була побудована в I столітті після Р.Х.

Раніше дослідники припускали, що тут були поховані виключно немовлята і дуже маленькі діти, найстаршій дівчинці, могила якої була виявлена на кладовищі, було три роки.

Разом з тим, виявлення останків 10-річної дитини, стать якої невідома, свідчить про те, що кладовище використовувалося і для дітей більш старшого віку.

В могилах, які були знайдені на цвинтарі раніше, дослідники знаходили пір'я ворон, горщики з попелом і останки цуценят, які, імовірно, були принесені в жертву. Крім того, в могилі трирічної дівчинки були знайдені камені, які були покладені на її руки і ноги.

Вчені припускають, що всі ці предмети були частиною ритуалів, покликаних "стримати зло всередині". В даному випадку в якості зла виступала малярія, поширення якої люди намагалися уникнути.

10-річна дитина стала першою, у роті якої був знайдений камінь. Вчені вивчили її останки і прийшли до висновку, що камінь був поміщений туди вже після смерті.

Нагадуємо, що у пустелі Гобі знайшли скелет 17-метрового динозавра.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.