В «Укрінформі» відкрили проект про боротьбу УПА «Проти Голіафа»

Напередодні Дня захисників України вікна інформаційної агенції УКРІНФОРМ прикрасив проект «Проти Голіафа» — про жінок і чоловіків з УПА, які кинули виклик двом тоталітарним режимам.

Про це Історичній правді повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.

 Фото: ЦДВР

"Завдяки їм на мапі світу зараз є вільна Україна", — такий підсумок боротьби УПА та підпілля ОУН називають автори проекту "Проти Голіафа".  

"День захисників України 14 жовтня є водночас днем створення УПА. Згадуючи про внесок цієї структури у боротьбу за незалежність, ми повинні пам’ятати, що структури творять люди. Тож сьогодні ми розповідаємо про вибір та рішення восьми осіб, які мали вплив на історію українського визвольного руху", — говорить історик Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті.

 Фото: ЦДВР

Це — Степан Бандера, який не зламався в нацистському концтаборі і не відкликав Акт відновлення Української Держави;

Роман Шухевич, який 7 років очолював УПА в найбільших її зіткненнях з радянським режимом;

Фото: ЦДВР

 

Василь Галаса – автор ідеї "Великого рейду" в Західну Європу, щоб пробити залізну інформаційну завісу;

Василь Кук, який розбудовував ОУН у східній Україні та зберіг кадри підпілля після загибелі Шухевича. Залишені ним на допитах свідчення зафіксували справжню історію УПА, однак генерал не розповів ворогу ні про кого, хто ще залишався у підпіллі;

 Фото: ЦДВР

Євген Грицяк – один із лідерів Норильського повстання, яке пришвидшило кінець ГУЛАГу;

Катерина Зарицька, організаторка Українського Червоного Хреста;

Ірина Тимочко-Камінська – надрайонна провідниця, бойова командирка, котра ще зі шкільної лави пішла в армію і особисто брала участь у боях,

Фото: ЦДВР

 

Ілля Оберишин, який 40 років провів у підпіллі, вийшовши тільки після Референдуму за незалежність 3 грудня 1991 року.

"Десятиліттями у комуністичні часи український визвольний рух намагалися дискредитувати, а його лідерів зображували нацистськими агентами, антисемітами й головорізами. Альтернативна думка не мала шансу на існування.

Лише тепер, коли є свобода слова, відкриті архіви й вільні мас-медіа, можемо поширювати правдиву інформацію про боротьбу українців за державність. І агенція "Укрінформ" радо долучилася до цього просвітницького проекту", – додав генеральний директор "Укрінформу" Олександр Харченко.

 Фото: ЦДВР

"У проекті "Проти Голіафа" згадуємо тих відданих цінностям свободи чоловіків та жінок, хто мав відвагу постати проти обох тиранів. Хто мав силу не схилити перед ними чоло. Хто мав стратегію перемоги і волю її втілити. Хто на шляху до свободи перетнув межу відчаю", — говорить історик Володимир Бірчак, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху.

""Проти Голіафа" —  тому що виступ невеликої Української повстанської армії проти двох найсильніших тоталітарних держав викликає аналогії з біблійним сюжетом. Вибір підняти зброю водночас і проти нацистів, і проти більшовиків не був питанням воєнної стратегії. Це був вибір між померти - або померти у боротьбі.

Народжені вільними люди приймали своє рішення. У серці кожного із них була віра за взірцем біблійного Давида," — пояснює Ярина Ясиневич, Центр досліджень визвольного руху, одна із авторів проекту.

 Фото: ЦДВР

Символічним днем створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року. Цього ж дня країна відзначає державне свято День захисників України. Саме до цих двох дат організатори приурочили відкриття проекту.

Відкрили виставку керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху Володимир Бірчак, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, генеральний директор "Укрінформу" Олександр Харченко, керівниця програм Центру досліджень визвольного руху Ярина Ясиневич.

 Фото: ЦДВР

Організатор: Центр досліджень визвольного руху.

Партнери: Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ" та Український інститут національної пам’яті.

Над проектом працювали: Володимир Бірчак, Володимир В’ятрович, Петро Клим, Катерина Ніколаєнко, Олена Шарговська, Назар Ясиневич, Ярина Ясиневич.

Фотографії: Архів Центру досліджень визвольного руху, Галузевий державний архів Служби безпеки України, Архів Польського інституту національної пам’яті, Архів Організації українських націоналістів (Лондон).

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.