Як підкуповували германські племена. Археологи знайшли «хабар» Стародавнього Риму?

Археологи знайшли в похованні на південному заході Нідерландів бронзову чашу для вмивання, ймовірно, зроблену в III-IV століттях після Р.Х.

Як повідомляє видання Хвиля із посиланням на сайт DutchNews.nl, ймовірно, римляни привезли її, як дипломатичний подарунок або хабар вождю одного з германських племен.

Фото: Provincie Zuid-Holland

 

Південна частина сучасних Нідерландів понад 450 років була римською провінцією. Її завоював Юлій Цезар під час галльських воєн. Кордон між римською провінцією Нижня Германія і територіями германських племен проходив по річці Рейн.

Римляни підтримували з германськими племенами мир, окремі вожді визнавали Римську імперію сюзереном, але завоювати землі на північ від Рейну римлянам не вдавалося.

Нещодавно археологи знайшли в місті Рейнсбург в провінції Південна Голландія поховання, ймовірно, IV століття з кремованими останками трьох людей – двох чоловіків і жінки.

У римський час ця територія входила до складу провінції Нижня Германія. У похованні були виявлені розплавлені фрагменти скла і бронзи та два гребінці з оленячих рогів.

Найцікавішими виявилися фрагменти бронзової чаші для вмивання, прикрашеної головою орла. На думку археологів, вона була виготовлена приблизно за 50 років до моменту поховання.

"Вона була зроблена не тут, а в спеціалізованій майстерні в іншій частині Римської імперії – пояснює археолог Рене Проос. – Подібні майстерні в епоху Пізньої Римської імперії знаходилися на території сучасної Італії, наприклад, в Капуї".

Власником чаші міг бути високопоставлений римський воєначальник, який командував військами в Нижній Германії. Однак кремовані останки, найімовірніше, належали не римляни, які не спалювали мертвих, а місцевим жителям. Про це ж свідчать також і знайдені гребінці з оленячих рогів. Подібні артефакти в IV столітті робили північні германські племена.

Відреставрована та відновлена з фрагментів чаша має діаметр близько 40 сантиметрів. Судячи з відсутності слідів зносу, використовували її мало.

Ймовірно, чаша була зроблена на замовлення римського воєначальника, її використовували для миття рук на важливих прийомах. Археологи припускають, що римляни привезли артефакт на північ в якості дипломатичного подарунка або хабара комусь із германських вождів.

Читайте також:

Жезл "ямника". Археологи знайшли цікаве поховання. ФОТО

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.