Жезл «ямника». Археологи знайшли цікаве поховання. ФОТО

Група археологів виявила поховання на Запоріжчині, яке датується третім тисячоліттям до Р.Х. і відноситься до бронзового віку. Знахідку виявили в районі села Пологи.

Про це повідомили на своїй сторінці в Facebook запорізькі археологи, – передає ІА ЗІК.

 Поховання вождя племені "ямників"

Фото: 061.ua

Поховання знайшли і вивчили співробітники Бердянського педагогічного університету, краєзнавчого музею спільно з археологами ЗНУ.

Під шаром грунту, на глибині трохи більше 10 сантиметрів був знайдений скелет чоловіка, якому на момент поховання, за попередніми даними, було 40-50 років. Його зріст був близько 2-х метрів.

 Бронзовий ніж знайдений поруч з похованням

Фото: 061.ua

Біля скелета археологи знайшли бронзовий ніж і жезл, що говорить про статус похованого.

Археолог Геннадій Тощев зазначає, що така знахідка виявлена в степовій зоні на території Запорізької області вперше.

Поки археологи зробили висновок, що знайдені останки належать вождю племені "ямників".

 Жезл вождя племені "ямників"

Фото: 061.ua

Довідка. Ямна культура, Культура охрових могил (ямна етнокультурна спільність) – археологічна культура кінця мідної доби (енеоліту) та ранньої бронзової доби (3600–2300 до Р. Х.), поширена в Східній Європі від Уралу до середнього Дунаю; в Україні в степових і лісостепових зонах, у сточищі Дніпра, на Приазов’ї і в Криму (Сторожова могила, середній і верхній шари Михайлівського поселення, Скелі Каменоломні та ін.)

Основна ознака ямної культури – поховальні пам’ятки, поховання у положенні ембріона (підігнутими до обличчя колінами) під курганами(найдавнішими з відомих понині). Відкрив культуру В. О. Городцов.

Нагадуємо, що у Чернігові археологи знайшли цікаву монету з Херсонеса.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.