У Литві розпочали публікацію документів про злочини Червоної армії

Центр досліджень геноциду і опору жителів Литви почав публікувати документи про злочини Червоної армії в Литві – вбивства, зґвалтування і грабежі.

Про це повідомляє Європейська правда з посиланням на портал Delfi.

Фото: Delfi

 

Початок оприлюднення нових документів приурочений до річниці виведення окупаційних радянських військ з Литви.

На інтернет-сайті kgbveikla.lt починається публікація документів Комуністичної партії, Червоної армії, МВС та інших відомств, що розкривають їх репресивні і насильницькі дії в Литві в 1944-1953 роках.

Документи свідчать, що після приходу радянських військових в Клайпедській і Шилутській областях почалися повальні зґвалтування жінок незалежно від їх національності або віку.

"Гвалтували і сімдесятирічних бабусь, і чотирнадцятирічних дівчаток - навіть в присутності батьків", - йдеться в повідомленні центру.

У документах також описані стрілянина п'яних радянських солдатів, в результаті якої загинули люди, підпали садиб, грабіж жителів і інші злочини.

Останні частини радянських військ покинули Литву 31 серпня 1993 року.

Читайте також:

Празька весна 1968 року у документах КҐБ

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.