Латвійська контррозвідка: Оприлюднення "мішків ЧК" зашкодить

Бюро із захисту Конституції (БЗС, контррозвідка Латвії) направило лист парламентській Комісії з прав людини і громадських справ, у якому попереджає, що публікація архівів колишнього КГБ ЛРСР — так званих "мішків ЧК" — зіграє на руку "інтересам недружніх Латвії країн".

Про це повідомляє "Європейська правда" за псиланням на портал Delfi.

БЗС вважає, що публікація картотеки КГБ в Інтернеті може створити різні ризики і знизити рівень довіри суспільства до органів безпеки. Контррозвідка зазначає, що інформація, яка міститься в картотеці, може невідповідно і необґрунтовано зачепити інтереси різних осіб.

"Непрофесійне використання архівних документів комуністичних спецслужб може привести до результату, коли реальність не відображається, а створюється", — пише БЗС у своєму листі Сейму Латвій.

БЗС вказує й на те, що в Латвії, на відміну від сусідніх Литви та Естонії, на зорі відновлення незалежності закону про люстрацію прийнято не було.

"Тепер же почати процес люстрації є запізнілим рішенням, тому що частина осіб померли або виїхали з країни, — пише спецслужба — Якщо почати процес люстрації зараз, будуть порушені гарантовані в Конституції Латвійської Республіки права на недоторканність приватного життя і особистих даних".

Уцілому, оцінює БЗС, публікація архівів КГБ ЛССР в Інтернеті є вчинком, що відповідає інтересам недружніх до Латвії країн.

Раніше міністерство юстиції Латвії розробило проект нових правил, які дозволять широкому колу жителів Латвії вже з травня 2019 року безкоштовно ознайомитися з так званими "мішками ЧК" — архівами КГБ ЛРСР. Документи будуть доступні в Національному архіві, а також через Інтернет.

Читайте також:

Іспанія відкриє доступ до архівів Громадянської війни та диктатури Франко 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.