До Дня захисника України військовики УНР оживуть на плакатах

УІНП до Дня захисника України готує презентацію серії арт-плакатів «Військова еліта Української революції 1917-1921 років». До набору входять 12 постерів із зображенням історичних постатей, що стояли біля витоків української армії, яка творилася в горнилі Визвольних змагань.

Серед них – представники усіх родів військ, від піхоти до авіації. Серед героїв серії є і одна жінка – повідомляє Український інститут національної пам’яті.

Полковники Євген Коновалець та Петро Болбочан

Фото: УІНП

 

Ідею арт-плакатів Інститут втілив спільно з ГО "Експертний корпус". "Ця ідея виникла від "безвиході". Можна досхочу розповідати про героїв Української революції, але якщо ти не можеш показати, як вони виглядали, "бо не збереглися світлини", "бо немає якісних фото" тощо – це марна справа в нашій супервізуальній ері. Усі постаті, які отримують популярність, мають своє сучасне візуальне втілення – чи то Людина-Павук, чи Микита Кожум’яка", - розповідає одна з координаторок "Експертного корпусу" Настя Сніжна.

Цю ідею взявся втілити художник Михайло Дяченко, відомий своїми роботами над серіями плакатів із зображенням сучасних військових, волонтерів та бранців Кремля. Науковим консультантом серії "Військова еліта Української революції 1917-1921 років" виступив відомий реконструктор Владислав Куценко.

Арт-плакати "Військова еліта Української революції 1917-1921 років" стали продовженням серії проектів Інституту, присвячених темі війська та військовим традиціям – раніше широкій громадськості була презентована виставка "Воїни. Історія українського війська", яка розповідає про історію військових формувань на теренах України від часів Русі до сьогодення, та комплекти постерів "Воїн. Історія українського війська" для поширення серед військових частин і навчальних закладів.

"Цьогоріч, ми вирішили продовжити тему та підготувати арт-плакати "Військова еліта Української революції 1917-1921 років". Адже, боротьба українців за свободу в минулому - це надзвичайно цінний досвід для нас сьогодні, коли знову доводиться відстоювати незалежність та територіальну цілісність із зброєю в руках.

Українська революція 1917-1921 років подарувала нащадкам цілу когорту вояків та командирів, патріотів та професіоналів, які можуть бути прикладом для виховання нинішніх солдат та офіцерів", - зазначила начальник Управління популяризаційно-просвітницької роботи Олена Халімон.

Презентація арт-плакатів відбудеться 13 жовтня в Києві в рамках фестивалю "Історія:UA". Також у рамках фестивалю відбудеться презентація дитячої настільної гри "УПА – відповідь нескореного народу", книги "Усна історія українсько-російської війни", а також проекту "Відеоісторія" (теми "Як творилася держава. Українська революція 1917-21 рр." та "За що боролася Українська повстанська армія") та світлового шоу "Історія українського війська".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.