В Іспанії розсекретять документи часів Франко

Влада Іспанії відкриє доступ до секретних архівів часів Громадянської війни 1936-1939 років та періоду диктатури Франсіско Франко до 1968 року.

Комісія Міноборони Іспанії, що займається подібними документами, ще в квітні передала відповідні рекомендації главі відомства – повідомляє Rambler.

 Франсіско Франко

Йдеться приблизно про 10 тисяч документів, що зберігаються в головному військовому архіві в місті Авіла (інших архівів процес розсекречення поки не торкнеться).

Як тільки ці матеріали розсекретять, будь-хто з бажаючих зможе дізнатися подробиці бойових операцій періоду Громадянської війни, в тому числі які підрозділи брали участь в тих чи інших зіткненнях, бойовий порядок, кількість сил, рух військ, плани оборони та ін.

Серед різних юридичних документів можна виявити дані про табори утримання, робочі батальйони, накази про арешти, доноси, доповідні про дезертирство і саботажі, слідчі матеріали, в тому числі списки підозрюваних.

Третій блок складуть документи, що стосуються фортифікаційних ліній на Піренеях, в Каталонії, Арагоні та Наваррі.

Четвертий блок документів найцікавіший, в нього входять бюлетені, складені другою секцією генштабу, що займалася розвідкою. При цьому, як відзначає Комісія, інформація, що міститься в цих матеріалах не вплине на безпеку Іспанії.

Нагадуємо, що наприкінці серпня було прийнято рішення, що іспанського диктатора Франко винесуть із пантеону.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.