Спецпроект

У США відкрили меморіальну дошку Рафаелю Лемкіну

20 вересня 2018 року в Українському Інституті Америки у Нью-Йорку було відкрито меморіальну дошку американському юристу, «батьку Конвенції ООН про геноцид» – Рафаелю Лемкіну.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 

Відкриття меморіалу приурочене до 65-тої річниці, виголошеної у 1953 році Рафаелем Лемкіним, промови "Радянський геноцид в Україні" на вшануванні 20-тих роковин Великого Голоду 1932-1933 років.

Тоді перед багатотисячною юрбою, що зібралася в Мангеттен-центрі в Нью-Йорку, він промовив: "Це не просто масове вбивство. Це – геноцид, винищення не лише окремих осіб, але й культури і нації".

Рафаель Лемкін охарактеризував Голодомор як "класичний приклад радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент русифікації – винищення української нації". І заявив: "Якщо радянська програма досягне успіху, якщо інтеліґенцію, священиків і селян вдасться ліквідувати, Україна загине так само, наче було б убито усіх без винятку українців, бо вона втратить ту частину народу, що зберігала і розвивала її культуру, її вірування, її об‘єднавчі ідеї, які прокладали їй шлях і давали їй душу, тобто, зробили її нацією, а не просто населенням".

20 вересня 2018 року захід відбувся за участі президента Українського Інституту Америки доктора Даніеля Свістеля, професора кафедри політики та економіки Королівського військового коледжу Канади Любомира Луцюка, Генерального консула України в Нью-Йорку Олексія Голубова, американського дипломата 28-го Посла США при ООН Саманти Павер (відеозвернення), а також науковців, членів дипломатичного корпусу, українсько-американської громади та молоді.

"Він був першим, хто назвав речі своїми іменами" – сказав на відкритті професор Любомир Луцюк. – "Ми згадуємо чоловіка, який говорив, що сила правди – це наш привілей, особливо сьогодні, коли КГБ'іст у Кремлі та його посіпаки заперечують Голодомор".

"Я народився того року, коли Лемкін виголосив промову, а нині я старший, ніж тоді, коли він помер. І все ж я знаю, що те, що сталося 85 років тому ніколи не забудеться і за це ми маємо бути вдячні праведнику на ім’я Рафаель Лемкін" – підсумував Любомир Луцюк.

Меморіал Рафаелю Лемкіну є багатомовним пам’ятником, що містить текст англійською, українською, на ідиші та івриті. Ініціатива створення належить Українсько-канадському фонду громадянських свобод та Українському Інституту Америки. Скульптурну композицію виконав Олег Лесюк.

Пам’ятна дошка наразі розташована в Українському інституті Америки. Символічно, що неподалік будівлі Інституту знаходиться Штаб-квартира ООН.

 

Довідково. Рафаель Лемкін – американський юрист, який першим назвав Голодомор геноцидом і запровадив його в обіг як правове поняття; фундатор дослідження геноциду; вивчав також трагедії єврейського та вірменського народів.

Рафаель Лемкін запровадив термін "геноцид" у 1944 році. Визначив його як "координоване планування різних дій спрямованих на знищення основоположних основ життя національних груп, з метою повного винищення самих цих груп".

Зусиллями Лемкіна термін геноцид було додано до переліку звинувачень проти найвищого командування нацистів. Він був одним із авторів Конвенції про запобігання та покарання злочинів геноциду, в якій було дано остаточне юридичне визначення цього злочину.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.