In memoriam. Помер видатний поет української еміграції Богдан Рубчак

23 вересня 2018 року в віці 83 роки помер видатний український поет, професор Іллінойського університету Богдан Рубчак.

Про це повідомив "Збруч" з посиланням на українського поета й перекладача Василя Махна, який проживає в Нью-Йорку.

"Помер у нью-джерзійській лікарні. Щойно розмовляв з його дружиною Мар'яною Рубчак, яка сповістила цю печальну вістку. Відійшов один із творців Нью-Йоркської групи, поет особливого мелосу в українській поезії, глибокий знавець літератури, ерудит, богемник, просто мій старший приятель, з яким протягом майже десятиліття дружив. Останні роки Богдан з дружиною мешкав у Бунтоні (Нью-Джерзі). Його дім і серце були відкриті до світу, він знав ціну словам і вмів, як чародій, їх оживляти", - сказав Махно.

Богдан Рубчак народився 6 березня 1935 року в Калуші (нині - Івано-Франківська область), де здобув початкову освіту. У 1943 році з батьками виїхав до Німеччини, де в нього помер батько. Богдан залишився в таборі переміщених осіб в Діллінгені, там продовжував свою освіту до 1948 року, а відтак виїхав з матір'ю до Америки, замешкали вони у штаті Нью-Джерсі.

 

У 1948–1952 роках Богдан Рубчак проживав у Нью-Йорку, опісля переїздить до Чикаго, де закінчує середню школу — і продовжує свої студії в університетах Нейві-Пір та Рузвельта. Вивчає мови та порівняльну історію світової літератури.

Коли Рубчакові виповнився 21 рік, вийшла його перша поетична збірка "Камінний сад", присвячена матері, яка весь час працювала, забезпечуючи йому освіту. У 1958 році Рубчака призвали до американського війська — і він два роки відслужив у Кореї. Повернувшись із війська у 1960 році, готує другу збірку поезій — "Промениста зрада".

Поновлює свої студії спершу в університеті Рузвельта, далі — в Чиказькому університеті, коли й виходить третя його збірка поезій — "Дівчина без країни" (1963).

У 1964 році Манітобський університет запрошує Рубчака на викладача славістики. Опісля він переїздить до Нью-Йорка, працює в престижному видавництві "Харпер-енд-Ров", згодом стає директором української редакції Радіо "Свобода" в Нью-Йорку. У 1967 році виходить його четверта збірка поезій "Особиста Кліо", присвячена дружині Мар'яні.

Через кілька років стає викладачем славістики в університеті Ратгерс, починає працювати над докторатом з порівняльної літератури: дисертацію "Теорія метафори" завершив і захистив у 1977 році. А в 1974 році Рубчак стає професором славістики й україністики в Іллінойському університеті.

Довгі роки Богдан Рубчак співпрацював із літературним журналом "Сучасність". Перекладав з англійської, німецької, французької. Був одним із найвидатніших поетів української діаспори. Богдан Рубчак був відомий також як авторитетний літературознавець — дослідник модерної західноєвропейської та української поезій.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.