Гран-прі Форуму видавців здобув альбом про історію українського герба

Гран-прі цьогорічної премії BookForum Best Book Award здобувала книжка Андрія Гречила та Богдана Завітія "Наш Герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення" (видавництво "Родовід").

Про це повідомляє сайт Львівського форуму видавців.

Видання "Наш герб" – це 400-сторінковий альбом із понад 700 ілюстрацій, які походять із більш, ніж 50 музеїв, архівів і бібліотек України та світу. Книга розповідає про українські символи від княжих часів до сьогодення. 

Суперобкладинка альбому  

Автори - Андрій Гречило, Богдан Завітій 

У номінації "Історія" перемогу здобула книжка Енн Епплбом "Червоний голод. Війна Сталіна проти України"  (видавництво "HREC-PRESS").

Книжка Андрія Сови та Ярослава Тимчака "Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції" (видавництво "Апріорі") виграла в номінації "Популярна наукова література".

Особливою відзнакою Мале журі у Львові нагородило книжку "Найдорожча мамусю! Листування о. Любомира Гузара із Матір"ю (1975-1992)" (упорядники Марія Рипан, Олег Турій, "Видавництво УКУ").

Спеціальну відзнаку від координатора проектів ГО "Форум видавців" Анни Батищевої отримав збірник спогадів "У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту" (видавництво "Фоліо").

Результати головної книжкової премії – BookForum Best Book Award оголосили 20 вересня у Львівській національній філармонії.  Загалом на конкурс було подано 508 видань від 103 видавництв, а журі засідало у трьох містах: Києві, Харкові та Львові.

Читайте також:

У Києві відкрили виставку до 100-річчя Державного герба України

Галерея: Наш Герб. 1000 років історії

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.