Мавзолей Котовського на Одещині розбирають. ФОТО

19 вересня в м. Подільську Одеської області почалися демонтажні роботи над мавзолеєм комуністичного діяча Григорію Котовському, на честь якого раніше називалося місто.

Про це повідомляє одеський сайт 048.ua з посиланням на мерію Подільська.

Зі стели склепу почали демонтувати личкувальні гранітні плити. Згідно з рішенням міськради, останки Котовського мали перепоховати на кладовищі ще два роки тому, проте досі це рішення не виконане. Сам об’єкт давно перебуває в аварійному стані.

 

Склеп-могила Котовського підлягає демонтажу в рамках виконання закону "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного режиму".

 

ДОВІДКА:

Григорій Котовський (1881—1925) — грабіжник, революційний діяч і радянський воєначальник. У часи Російської імперії певний час очолював бойову групу Партії соціалістів-революціонерів, проте невдовзі розірвав з нею стосунки й займався грабіжництвом на чолі власної банди. Двічі засуджувався до каторжних робіт, зокрема вдруге — довічно.

Вийшов на волю після Лютневої революції 1917 року, приєднався до Партії лівих есерів. З 1918 року долучився до більшовицької партії, командував Тираспольським червоним загоном, грабував фінансові установи білої Добровольчої армії.

У 1919—1922 роках — командир кавалерійських бригади, дивізії, корпусу в Червоній армії, воював проти українських військ, білих на Кавказі, на польському фронті. Брав участь у придушенні селянських повстань в Україні.

Після Громадянської війни в Росії — на високих державних посадах. Загинув за нез’ясованих обставин. Тіло Котовського забальзамували й покали в мавзолей у м. Бірзула (нині Подільськ), яке в 1935—2016 роках називалося Котовськом.

Радянська пропаганда оспівувала Котовського як "героя Громадянської війни".

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.