В Івано-Франківську пропонують вшанувати Болбочана меморіальною дошкою

На стіні готелю "Київ" в Івано-Франківську пропонують встановити дошку полковнику Армії УНР

Таку пропозицію висловив директор Музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослав Коретчук, пише Фіртка.

 Петро Болбочан

"Сьогодні написав листа міському голові міста Івано-Франківська п.Руслану Марцінківу, щодо встановлення на приміщенні офісного центру "Київ" анотаційної дошки полковнику армії УНР Петру Болбочану в рамках відзначення 100-річчя Української революції 1917-1921 рр. та проекту "Івано-Франківськ - місто героїв", - цитує видання повідомлення Я. Коретчука.

Зазначимо, що запропоноване місце обрано невипадково – саме тут, в одному із номерів, із січня по червень 1919 року проживав полковник Болбочан.

Нагадуємо, що мнулого тижня на Одещині відкрили меморіал землякам, які воювали за УНР.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.