Біля Софії Київської археологи виявили язичницьке поховання. ФОТО

Археологи, які проводять розкопки біля стін Софійського собору, виявили: монети, кераміку і навіть поховання старіше за сам собор.

Про це повідомляє видання "Гал-Інфо" з посиланням на "Сегодня".

 Фото: Григорій Салай

Археологи копають з липня. Знаходиться розкоп в 25 метрах від собору. Його площа становить 20 "квадратів". Дослідження тут стартували на початку липня на місці провалу, який стався в квітні цього року.

У нацзаповіднику "Софія Київська" тоді припустили, що просісти земля могла над стародавнім підземеллям XVII-XVIII ст., яке використовувалося як монастирський погріб.

"Нам вдалося заглибитися майже на три метри. Коли почали копати, виявилося, що тут два провали: один, вужчий, який стався цієї весни, і другий, ширшкий, що утворився в 2000 році. На останньому ми і зосередилися.

Щоб дійти до льохів, потрібно спуститися ще метра на два. Що нас чекає внизу – важко сказати. Наше завдання – відкрити його, визначити стан і по можливості зробити тимчасове зміцнення аварійних ділянок, щоб більше не ставалися провали", – розповідає археолог Тимур Бобровський.

  Фото: Григорій Салай

Згідно з однією з гіпотез, льохи виникли на місці більш ранніх підземних ходів часів Київської Русі. "Ходили навіть легенди, що в цих підземеллях захована бібліотека Ярослава Мудрого, але це навряд чи. Справа вся в тому, що, копаючи льохи в XVII столітті, бібліотеку, якби вона там була, вже виявили б", – говорить Бобровський.

За два місяці розкопок археологам вдалося знайти залишки стін великого дерев'яного будинку (друга половина XVII – початок XVIII ст.), який міг бути чернечою келією, шість монет (п'ять польських XVII ст.,шеляги та півтораки, і одну XIX в. – Російської імперії ), заготовку свинцевої печатки і одну печатку із зображенням святого Георгія і хреста (приблизно XI-XII ст.).

Печатка, можливо, належала одному з церковних ієрархів Софійського собору. Також були розкопані залишки дерев'яної огорожі приблизно XI-XII ст., кераміка XI-XVIII ст.

  Фото: Григорій Салай

Одну з унікальних знахідок археологи дбайливо ховають під клейонкою – це стародавнє поховання.

"Залишилися тільки кістки ніг. Верхня частина тулуба і череп – в провалі. Це поховання цікаве тим, що, найімовірніше, було зроблено ще до побудови Софійського собору, приблизно в Х столітті, коли на цьому місці існував могильник. Ми можемо припускати, що це язичницьке поховання", – говорить Бобровський.

  Фото: Григорій Салай

Також в похованні була знайдена бронзова шпилька. За словами археолога, такими користувалися жінки-ткалі: "Цілком можливо, що це жіночі останки. Пізніше ми передамо кістки антропологам, які визначать стать і вік. Цілком можливо, що під час розкопок ми знайдемо інші деталі вбрання: персні, браслети, сережки".

  Фото: Григорій Салай

Триватимуть розкопки ще близько двох місяців. Всі знайдені артефакти археологи передадуть до фондів нацзаповідника. "Сподіваємося, буде зроблена окрема експозиція, присвячена археології собору і садиби. Що ж стосується знайдених останків, то після дослідження ми поховаємо їх на цій же території", – говорить Бобровський.

Нагадуємо, що в липні на території Києво-Печерської Лаври відкопали стіну часів Київської Русі.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.