Археологи показали нові знахідки "Давнього Пліснеська". ФОТО

12 вересня на території історико-культурного заповідника "Давній Пліснеськ" дослідники показали нові знахідки.

Про це повідомляє "Гал-інфо".

Цього року археологічна експедиція заповідника, що в с. Підгірці Бродівського району Львівсько області, працювала на програму майбутнього археологічного скансену – музею просто неба. Згодом планують відтворити елементи давніх фортифікацій, жител, господарських споруд тощо.

 

Директор Історико-культурного заповідника "Давній Пліснеськ" Володимир Шелеп розповів про артефакти, які вдалося віднайти археологам протягом кількох останніх років.

"Такі знахідки дають можливість зрозуміти побут, культурне та духовне життя населення, яке мешкало на цій території. Ми бачимо заготовки до псалій (давні деталі вудил для коней), кістяні проколки, металеві вироби, ножі та вістря стріл", — розповів Володимир Шелеп.

Він додав, що на Пліснеську, за весь час досліджень, археологи виявили близько десяти різновидів слов’янських наконечників стріл. Також були віднайдені давньоруські та монгольські наконечники стріл.

 
 

"Цього року ми виявили фрагмент підсвічника на тому місці, де у 1180 році, за легендою, княжна Олена заснувала першу церкву. Вважається, що ця церква дала початок створенню монастиря. Це один із пазлів, який вибудовує цілу картину та свідчить про християнізацію населення на цій території", — сказав директор заповідника.

 
 

Окрім того, археологи віднайшли дверні скоби. За словами Володимира Шелепа, знахідка вказує на вищу організацію життя людей.

"Знайдені колодки свідчать, що житла у ХІІ ст вже замикали не просто дерев’яними засовами, а металевими замками", — додав він.

Окрім того, археологи показали цікаві знахідки із виявлених у 2016 році поховань.

"Цікавими є посріблені прикраси — скроневі кільця, які були знайдені у похованнях ХІІ ст. Також були виявлені перстні, нашивні бляшки та скляні браслети", — зазначив Володимир Шелеп.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.