На премію Сахарова європейці номінували Сенцова

Європейська народна партія, найбільша фракція в Європейському парламенті, номінувала незаконно ув’язненого в Росії українського режисера Олега Сенцова на здобуття премії Андрія Сахарова.

Про це у Twitter повідомив брюссельський кореспондент "Радіо Свобода" Рікард Джозвяк, передає "Українська правда".

"Найбільша політична група в Європарламенті висунула Сенцова на премію Сахарова 2018 року", – написав Йозвяк.

Минулого тижня Йозвяк повідомляв, що кандидатуру Сенцова також підтримують ще дві парламентські групи. Ім’я лауреата оголосять наприкінці жовтня.

Премія "За свободу думки" ім. Андрія Сахарова є щорічною відзнакою Європейського парламенту. Вона започаткована 1988 року і вручається в 4 галузях, зокрема, в галузі захисту прав людини і її основних свобод.

Премію названо на честь російського науковця і правозахисника Андрія Сахарова (1921–1988), лауреата Нобелівської премії миру (1976), який виступав на захист політв'язнів і критикував радянський тоталітарний режим.

У 2016 році на премію номінували лідера кримських татар Мустафу Джемілєва, у 2015 році – українську авіатора і депутата Надію Савченко. У 2014 році на здобуття премії висунули Євромайдан.

Розмір премії складає 50 тис. євро.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.