Спецпроект

У Меморіалі Голодомору відкрили виставку "Голодомор-геноцид мовою чисел". ФОТО

Виставку "Голодомор-геноцид мовою чисел" з оцінками демографічних втрат України від Голодомору, які надавали іноземні дипломати, історики, демографи відкрили сьогодні в Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору" в Києві.

Про це повідомляє Всеукраїнська правозахисна організація "Меморіал" ім. Василя Стуса, яка була співорганізатором, на своїй стоірнці у "Фейсбуці".

 
 

На заході виступили  Міністр культури України Євген Нищук, заступник міністра освіти і науки України Юрій Рашкевич, співголова громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні Іван Васюник, генеральний директор Національного музею "Меморіал жертв Голодомору" Олеся Стасюк та директор Центрального державного архіву громадських об’єднань України Ольга Бажан. 

 
Фото: golosua.info

"Меморіал" представляв перший заступник голови Правління Богдан Моркляник. 

 

Під час відкриття виставки відбулася презентація збірника Міжнародної наукової конференції "Штучні голоди в Україні ХХ століття" (до 85 роковин Голодомору в Україні). 

 
Нагадаємо, 14 вересня в Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору" відбудеться зустріч із експертом вищого кваліфікаційного класу, криміналістом Андрієм Кісем "Судово-медичні аспекти дослідження Голодомору".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.