Спецпроект

Люблінський ІНП: Напад на Сагринь мав на меті не допустити "поширення антипольської акції УПА"

Напад польських партизанів 10 березня 1944 року на українське с. Сагринь був "відплатною акцією", спрямованою на розгром українських збройних формувань і на порятунок поляків.

Так вважає Люблінська філія Інституту національної пам’яті Польської Республіки (ІНП) в інформаційному повідомленні, опублікованому на сайті установи.

Люблінський ІНП стверджує, що напад на Сагринь був зумовлений загрозою поширення антипольських акцій УПА з Волині й Галичини на Люблінщину та напливом десятків тисяч польських біженців з волинських і галицьких земель. Безпосередньою метою загонів Армії Крайової та Батальйонів хлопських були збройні формування з українців, які розташовувалися в селі.

Бійці Армії Крайової під час знищення українського села Сагринь 10 березня 1944 року 

"Згідно з дослідженнями М. Зайончковського, в Сагрині 10 березня 1944 р. перебувало на з українського боку 60-80 озброєних осіб: члени української самооборони (УНС), залога посту української допоміжної поліції на німецькій службі, підвідділ Холмського легіону самооборони та українські солдати СС (моливо, це були дезертири)", — ідеться в повідомленні.

Більшість жертв нападу склали цивільні українці тому, що члени АК і БХ підпалювали будівлі та закидували їх гранатами, а тих, хто намагався рятуватися, розстрілювали.

Сагринські будинки палають

Такі методи ведення бойових дій ІНП називає "вимушеним шляхом стримування загрози перенесення сценарію антипольської акції УПА на Люблінщину". За твердженням польських урядовців, "злочинні дії УПА поставили поляків перед потребою пошуку способі угамування убивств польського населення".

Зате, вважають вони, "Польська підпільна держава ніколи протягом своєї діяльності не ухвалювала рішення про розв’язання міжнаціональних суперечок за допомогою геноцидних дій".

ДОВІДКА:

У березні 1944 року загони Армії Крайової (АК) та Селянських батальйонів (Батальйони хлопскє – БХ) провели "відплатно-превентивну", як вони її називали, акцію проти українських сіл на Холмщині (нині Грубешівський повіт Люблінського воєводства Польщі) – так звану "грубешівську революцію". 

У селах Пригоріле, М’яке, Сагринь, Шиховичі, Теребінь, Стриженець, Турковичі та інших польські партизани вбили близько 1.500 українців, а самі села знищили.

У Сагрині в ніч із 9 на 10 березня загинуло, за різними даними, від шестисот до тисячі українців, 70% із них жінки й діти. 

Читайте також:

Контекст Сагрині. Польський злочин на тлі нацистських

 Факти, які не вписуються у польську версію Волинської трагедії

Промова голови Українського Товариства в Сагрині 8 липня

Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.