Біля садиби Мазепи під Батурином знайшли загадкові сходи

На території заміської садиби українського гетьмана Івана Мазепи у Гончарівці чернігівські археологи натрапили на загадкові сходи, що ведуть углиб.

Про це Укрінформу повідомив науковий керівник Батуринської археологічної експедиції, старший науковий співробітник Національного університету "Чернігівський колегіум ім. Т.Г. Шевченка" Юрій Ситий.

 Процес розкопок. Фото: Украінформ

"Під час минулорічної експедиції на території заміського маєтку Мазепи у Гончарівці ми знайшли квадратний фундамент розміром 2х2 м. Цього літа продовжили там копати і знайшли іще один такий же.

Спочатку подумали, що це рештки колодязя, критого дахом (навколо виявили стовпи-опори), та наприкінці експедиції несподівано натрапили на сходи, що ведуть углиб, і цегляні лутки дверей. Що воно за сходи, куди ведуть - у підземний хід чи якесь інше підземелля, поки що невідомо", - розповів Ситий.

За його словами, продовжити дослідження і розгадати загадку цих сходів археологи зможуть лише наступного археологічного сезону, адже цьогорічна експедиція вже закінчилась. А поки що, як і належить за технологією розкопок, засипали те місце землею.

На Гончарівці чернігівські археологи працюють уже багато років. За цей час прошурфували всі 9 га території колишнього маєтку Мазепи, що був спалений під час Батуринської трагедії 1708 року. Знайшли тут вартівню – будинок, де відпочивала гетьманська варта, "хату покоїва", як, очевидно, називався будинок для гостей, та багато іншого.

Загалом цьогорічна Батуринська експедиція працювала на шести об’єктах.

Читайте також:

Археологи дослідили залізоплавильну піч Кам’янської Січі. ФОТО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.