У Надвірній на Івано-Франківщині дослідили колишню в'язницю НКВД. ФОТО

Під час експедиції працівники комунального підприємства "Пам’ять" та члени Надвірнянського осередку товариства “Меморіал” знайшли та дослідили колишню в’язницю НКВД.

Про це у соцмережі "Фейсбук" повідомив історик та дослідник Василь Тимків, передають "Вікна".

Дане приміщення побудоване ще на початку ХХ ст. для потреб суду. Другий корпус використовувався для утримання в'язні ще за Австрії, згодом Польщі.

 

З 1939 по 1941 рік тут містилася в'язниця НКВД. На стінах є написи з датою 1941 і ймовірно 1944 рік, що говорить, очевидно, про те, що в'язнів тут утримувала радянська влада і після свого повернення, аж поки в 1946 р. тут відкрилась школа.

"Єдині збережені тюремні двері і кільце в стіні, мабуть для кайданів", - говорить Василь Тимків про знахідки.

 
 

Збереглися численні настінні написи в'язнів всіх періодів в'язниці. Варто зазначити, що за Польщі тут утримували не тільки розбійників, а й політичних в'язнів, зокрема членів ОУН.

"Доволі цікавий знак, видряпаний одним із в'язнів. Дещо схожий на тризуб з хрестом",  - зазначив Тимків.

Як повідомлялося, у Вінницькій області зайшли розмальований жіночий скелет віком 4,5 тис. років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.