Спецпроект

У Польщі з'явиться ще один пам’ятник "жертвам українських націоналістів". ФОТО

Дах спаленого будинку, а побіч придорожня капличка – так виглядатиме пам’ятник "жертвам українських націоналістів у роки 1939-1947" у м. Щецині.

Монумент за проектом Катажини Радецької щойно почали споруджувати на Центральному цвинтарі міста, повідомляє Польське радіо.

Пам'ятник будують рамках співробітництва Інституту національної пам'яті Польщі та Асоціації "Східні креси — спадщина і пам’ять".

 7 серпня почалися будівельні роботи. Ліворуч візуалізація майбутнього пам’ятника. Фото: PAP/Marcin Bielecki

"Нині проблема в тому, щоб ми, поляки, могли на території України гідно поховати жертв волинського злочину. Співробітникам Інституту національної пам’яті унеможливлюють проводити ексгумації в місцях, де у братських могилах спочивають ці жертви. Тому пам’ятник має також стати символічною могилою", — заявив представник Інституту нацпам’яті в Щецині Павел Скубіш.

Представник Асоціації Єжи Мужило наголсив, що поява пам'ятника особливо важлива для нащадків кресов'ян і свідків трагічних подій на Волині.

Волинська трагедія — обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

За оцінками професора Івана Патриляка, на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими (з яких близько 4 тисяч припадало на Холмщину, Грубешівщину і Підляшшя й до 20 тисяч біженцями. поляки — 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Читайте також:

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.