Київський міський голова відкрив 11-метровий пам'ятник Іллі Муромцю. ФОТО

Сьогодні в парку "Муромець" у Києві за участі Київського міського голови Віталія Кличка відкрили 11-метровий пам’ятник богатирю Іллі Муромцю.

Про це повідомляє сайт Віталія Кличка.

Мер пояснив, чим зумовлений вибір саме цього історичного персонажа для пам'ятника.

"Ілля Муромець народився під Черніговом, служив у дружині князя Володимира, захищав місто Київ, похований в Києво-Печерській Лаврі. Це наш богатир, це наша історія,  яку в нас намагаються поцупити. Тому Муромець стоятиме тут, на історичному місці, де колись розташовувалась богатирська застава", - відзначив Кличко.

 Фото: kiev.klichko.org

Автором монумента є художник-скульптор Володимир Журавель, відомий свроєю роботою "Діти, які запускають кораблики" на Поштовій площі в Києві.

"Це мрія мого дитинства, стояти поруч із богатирями сучасності. А вже про те, аби виліпити легендарного богатиря… Про таке я навіть не мріяв. Це дуже велика відповідальність", - сказав Володимир Журавель під час урочистого відкриття скульптури Іллі Муромця.

Позував скульптору в образі богатиря Василь Вірастюк.

Три богатирі: Вірастюк, Муромець і Кличко. Фото: kiev.klichko.org

Усі роботи зі створення пам’ятника та благоустрою першої черги парку здійснювалися за кошти меценатів.

"Хочу відзначити, місту створення скульптури і облаштування першої черги цього гарного парку нічого не коштувало! Ми не витрачали бюджетних коштів. Це меценатський проект. І це добре, що кияни, які мають можливість, долучаються до розвитку нашого міста", - відзначив Кличко. 

  Фото: kiev.klichko.org

Пам‘ятник, який відкрили,  11 метрів заввишки - разом з пагорбом і гранітним постаментом. Скульптуру Іллі Муромцю створили за унікальною технологією, що до цього не використовували для робіт такого великого розміру.

"Це унікальний пам‘ятник, створений за найсучаснішими технологіями. Його частини відливали у формах, виготовлених за допомогою 3D принтера. Такого - для скульптури великого розміру в Україні та, може, й у світі ще не робили! Щоб прискорити процес, який міг зайняти кілька років,  талановитому скульптору Володимиру Журавлю довелося винайти таку унікальну технологію", - розповів Віталій Кличко.

  Фото: kiev.klichko.org

Нагадаємо, що парк "Муромець", який розташовується в північній частині Труханового острова, раніше називався парком "Дружби народів". На його території археологи віднайшли давньоруське поселення XII століття.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.