Архів уряду ЗУНР у Римі відреставрували й оцифрували. ФОТО

Тривалий проект з оцифровування архіву Західноукраїнської Народної Республіки в Римі завершився.

Про це повідомила компанія "Архівні інформаційні системи" на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Шестеро співробітників "АІС" із липня 2017 року працювали над реставрацією, скануванням та консервацією архіву. На завершальному етапі відреставровані та відскановані документи було вилучено з довоєнних австрійських коробок та тек й перепаковано у нові – безкислотні.

 

Консервацію здійснено за міжнародними стандартами довготривалого зберігання, це стосується також видань (газет та брошур з бібліотеки відділу преси ЗУНР), фото, мап та артефактів (елементів одягу, монет, печаток тощо).

 

"Разом Українським Католицьким Університетом ми працюємо над створенням електронного ресурсу, де будуть представлені матеріали архіву. Проект здійснюється за підтримки Східно-Європейського Дослідного Інституту ім. В’ячеслава Липинського (Філадельфія, США)", - ідеться в повідомленні.

 

ДОВІДКА:

Після припинення діяльності уряду Євгена Петрушевича в 1923 році  його архів залишався у Відні (Австрія). У 1934 році за сприяння митрополита Греко-католицької церкви Андрея Шептицького опіку над документами перебрав о. Мирон Горникевич - парох церкви Св. Варвари у Відні. Під час Другої світової війни, аби зерегти архів, його передають у Державний архів Австрії, а згодом до державного музею Фолькскунде. 

 

У 1960-х роках за архівом наглядали священики й ченці ордену Василіан, до якого відносилася церкви Св. Варвари Спроби української діаспори перевезти архів до українських музеїв у США не увінчалися успіхом через протидію австрійської влади. Забрати архів ЗУНР з австрійського держархіву владося предстоятелю УГКЦ Йосифу Сліпому після повернення із сибірського заслання. 


Архів передали в Український католицький університет у Римі.



Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.