In memoriam. Помер "батько" Чебурашки

Культовий дитячий письменник Едуард Успенський помер увечері 14 серпня у своєму будинку в Новій Москві в Росії.

В останні два тижні письменник не вставав з ліжка, повідомляє УІНАН. Едуарду Успенському було 80 років.

За даними телеграм-каналу Mash, Успенський помер увечері 14 серпня у своєму будинку в Новій Москві. Інформацію про смерть відомого письменника виданню m24.ru підтвердила його дружина.

 

Mash пише, що письменник нещодавно повернувся до Росії після лікування в Німеччині. Невдовзі йому стало гірше, останні два тижні він не вставав з ліжка.

Едуард Успенський народився у 1937 році. Він отримав популярність завдяки дитячим книжкам "Крокодил Гена і його друзі", "Канікули в Простоквашино", "Дядя Федір, пес і кіт", "Колобок іде по сліду". Виступав сценаристом мультфільмів про цих персонажів.

В останні роки Успенський конфліктував із кіностудією "Союзмультфільм", звинувачуючи її в порушенні авторських прав.

У 2010 році Успенський став лауреатом премії імені Корнія Чуковського в номінації "За видатні творчі досягнення у вітчизняній дитячій літературі". Його твори перекладені більш ніж на 25 мов.

У 2014 році письменник назвав 90% росіян ідіотами через схвалення ними анексії Криму.

"Країна розділилася на 10% розумних і 90% ідіотів. Я вважаю, що належу до тих 10 відсотків розумних, тому що вся ця історія з Кримом потворна", — заявив тоді Успенський.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.