АНОНС: Історичні дискусії "Скоропадський vs УНСоюз"

16 серпня в Києві обговорюватимуть протистояння між гетьманом Павлом Скоропадським і Українським національним союзом у кінці 1918 року.

Головний відповідач д.і.н. Ігор Гирич спробує відповісти на дискусійні питання, у чому йому допомагатиме Олександр Кучерук.

 

Теми (основні):

- Що стало причиною конфлікту між гетьманом Павлом Скоропадським і Українським національним союзом (УНСоюз) до якого увійшла частина українських політичних партій і громадських організацій?

- Чи могли порозумітися Павло Скоропадський і Володимир Винниченко?

- Що робив у цей час Микола Міхновський, у чиєму таборі він себе бачив?

- За що Павло Скоропадський посадив до в’язниці Симона Петлюру і чому випустив?

- Хто сояв за "спиною" Гетьмана і чи були "ляльководи" в УНСоюзу?

- Чи був життєздатним режим Гетьманату, чи були у нього перспективи?

- Підготовка повстання силами УНСоюзу – авантюра чи порятунок незалежності України?

- Чого більше в Павла Скоропадського добрих справ чи "гріхів"?

16 серпня, четвер, 16:00

Місце: Музей Української революції 19171921 років (Київський міський будинок учителя, вул. Володимирська, 57).

Організатор: Музей Української революції 19171921 років.

Вхід вільний.

Нагадуємо, що з нагоди відзначення 100-річчя ЗУНР та 100-річчя Української революції на Львівщині триває проект "Відновлені імена героїв". Метою проекту є вшанування пам’яті до сьогодні не відомих стрільців УГА, які загинули в боях за незалежність України протягом 1918-1919 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.