Спецпроект

Окреме вшанування жертв Волині - це наслідок польської політики - В'ятрович

Володимир В'ятрович назвав ушанування жертв польсько-української війни нарізно закономірним результатом польської політики.

Про це Голова Українського інституту національної пам'яті написав на своїй сторінці у "Фейсбуці".

"Дивно, що когось ще дивує те, що жертв польсько-українського конфлікту президенти України та Польщі вшановуватимуть не разом. Адже це закономірний результат польської політики - бажання наших західних сусідів всупереч історичним фактам бачити жертвами лише своїх, а вбивцями тільки інших", - переконаний В'ятрович.

На його думку, польська та українська нації ще не дозріли до розуміння свого обов'язку перед нащадками: 

"Те, що і українці і поляки вшановують своїх загиблих є свідченням того, що ми розуміємо наш обов‘язок перед нашими предками. Але те, що ми не можемо цього робити разом свідчить, що ще не дозріли до розуміння обов‘язку перед нашими нащадками".

Нагадаємо, у ЗМІ з'явилася інформація про те, що український і польський президенти не змогли домовитися щодо спільного вшанування жертв польсько-української війни 1942-47 років. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.