Верховна Рада закріпила за розкопками на Поштовій площі статус пам'ятки й музею

5 липня Верховна Рада проголосувала за постанову "Про збереження історико-культурної спадщини на Поштовій площі". 294 народних депутати підтримали рішення про створення музею.

Документ, який набув чинності з моменту прийняття, передбачає присвоєння місцю археологічних розкопок на Поштовій площі статусу пам’ятки національного значення та створення музею. У такий спосіб парламент рекомендує Кабінету міністрів ужити заходів для збереження об’єктів історико-культурної спадщини на Поштовій площі та створити музей під назвою "Центр середньовічного міста", — передає "Антиквар".

У пояснювальній записці наголошується, що музей має стояти на автентичній основі, на тому самому місці, де археологи розкопали культурний шар ХІІ століття.

Головним змістом музеєфікації досліджених на Поштовій площі об’єктів є їх збереження "in situ" (тобто, у місці виявлення). Будівництвом і подальшою долею підземного археологічного музею (створеного саме на Поштовій площі!) має опікуватися державна влада… Нема сумніву, що такий музей, під який бажано віддати весь підземний простір стане місцем паломництва киян і гостей столиці", — підкреслюють автори проекту.

Окрема пропозиція — внести об’єкт культурної спадщини "Ділянка прибережного міського кварталу середньовічного Києва" на Поштовій до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією "Пам’ятки національного значення". Таким чином на території об’єкта заборонять проводити будівельні роботи.

Розкопки на Поштовій площі велися у 2014—2017 роках на площі понад 2000 кв. м. Археологи віднайшли частину міста ХІІ століття, з дерев’яними парканами, настилами, рештками зрубів та інших споруд.

Компанія "Хенсфорд-Україна" планувала звести тут підземний торговельно-розважальний центр. Забудовник запропонував компромісний варіант із відведенням під музей частини одного з поверхів ТРЦ та можливість побачити фрагмент розкопок крізь скляну підлогу.

21 червня Київської міської ради ухвалила рішення щодо збереження артефактів, знайдених під час розкопок на Поштовій площі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.