Спецпроект

ДОПОВНЕНО. Два президенти вшанують жертв польсько-українського конфлікту нарізно — джерело

Президент Петро Порошенко здійснить поїздку до с. Сагринь у Польщі в неділю, 8 липня, а польський Президент Анджей Дуда відвідає цього ж дня українську Волинь.

Про це стало відомо від джерела інформаційної агенції Укрінформ у дипломатичних колах.

"У неділю Президент Дуда приїде на Волинь, а Президент Петро Порошенко поїде у Польщу, до селища Сагринь", — розповів співрозмовник агентства.

Співрозмовник нагадав, що наближаються трагічні сторінки українсько-польської історії. У зв'язку з чим і будуть здійснені відповідні поїздки Президентів.

Нагадаємо, що село Сагринь (нині Грубешівський повіт, Люблінського воєводства Польщі) відоме тим, що 10 березня 1944 року Армії Крайової та Батальйонів хлопських (800 осіб) під загальною командою Станіслава Басая ("Рися") і Зенона Яхимека ("Віктора") влаштували там різанину українського населення. За різниим даними, загинуло від 800 до 1200 цивільних мешканців, 70% яких становили старі, жінки та діти.

У який населений пункт Волині їде польський президент поки не відомо.

Також у дипломатичному відомстві наголосили, що українська сторона пропонувала здійснити вшанування полеглих українців та поляків разом. Проте польська сторона відмовилася. У свою чергу, співрозмовник агентства наголосив, що Україна продовжує стояти  на позиціях порозуміння. 

За інформацією джерел "Історичної правди", президент Дуда під час відвідин Волині планує зробити заяву, що це президент Порошенко відмовився від пропозиції польської сторони вшанувати жертв конфлікту спільно. Однак таке твердження суперечить інформації від українських дипломатів, наведеній вище.

Волинська трагедія — обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нагадаємо, прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький перед польським Сенатом заявив стосовно "українських" поправок до закону про ІНП, що те, що відбувалося в 1925 і 1950 роках – це щось інше, ніж геноцид.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.