Спецпроект

Генпрокуратура скасувала власну заборону будівництва Музею Майдану

Про це повідомляє офіційний сайт Музею.

Вчора стало відомо, що Департамент спецрозслідувань Генеральної прокуратури України призупинив спорудження Музею Революції Гідності.

Утім, вже сьогодні вчорашнього рішення ГПУ було скасовано.

Про це стало відомо під час зустрічі директора державного закладу "Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності" Ігоря Пошивайла із першим заступником Глави Адміністрації Президента України, співголовою Організаційного комітету з питань розвитку Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні Віталієм Ковальчуком та заступницею генпрокурора Анжелою Стрижевською.

 Зустріч директора Музею Ігоря Пошивайла (праворуч) із заступником Глави АПУ Віталієм Ковальчуком та заступницею генпрокурора Анжелою Стрижевською 6 липня 2018 року

 ФОТО: maidanmuseum.org

Вона зауважила, що до початку будівельних робіт буде проведено слідчий експеримент, але це не завадить зведенню комплексу.

"Розклад побудови Меморіалу і Музею відкритий і відомий заздалегідь, тому будь-які слідчі дії можна здійснювати, не зупиняючи будівництво", - наголосив Віталій Ковальчук.

Нагадуємо, нещодавно Міжнародне професійне журі визначило переможця конкурсу проектів "Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні  Музею Революції Гідності".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.