У Національному музеї в Пирогові згоріла хата. ФОТО

5 липня Київські рятувальники ліквідували пожежу на території Національного музею народної архітектури та побуту України в Голосіївському районі столиці.

Про це повідомляє Державна служба з надзвичайних ситуацій на своїй сторінці у "Фейсбуці".

 

По прибуттю до місця виникнення пожежі вогнеборці встановили, що спалахнула солом'яна покрівлія недіючої одноповерхової дерев’яної хати розміром 5х10 м. 

О 16:13 пожежу вдалося локалізувати, а о 16:22 – ліквідувати. Внаслідок пожежі згоріла покрівля на площі 50 м2.

 

На місці події працювало 4 одиниці техніки та 20 пожежників.

Як повідомили "Історичній правді" в в прес-службі ДСНС, хата ХІХ ст. розташовувалася в експозиції "Середня Наддніпрянщина" і походила зі села Дударків Переяслав-Хмельницького району. 

Такий тип будинків був типовим для Лівобереженої України, підтвердили нам в Національному музеї архітектури і побуту України. Дана хата перебувала в поганому стані та розташовувалася на ґрунті, який зсувався.

Постраждалих немає. Як повідомили "Історичній правді" в прес-службі ДСНС, пожежу спричинило стороннє джерело займання. Остаточну причину наразі встановлює слідство.

Як повідомлялося, в Обухові невідомі спалили частину меморіалу жертвам Голодомору.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.