На крейсері «Аврора» відкрили православний храм

5 липня на крейсері «Аврора» в Санкт-Петербурзі (Росія) відкрили православний храм.

Про це повідомляє РИА "Новости" з посиланням на прес-службу Західного військового округу (ЗВО).

"На крейсері "Аврора" почав роботу православний корабельний храм, ліквідований в 1917 році", — ідеться в повідомленні.

Цей корабель відомий тим, що холостий постріл його гармати слугував сигналом до штурму загонами більшовиків Зимового палацу в жовтні 1917 року. Внаслідок перевороту, партія більшовиків Володимира Леніна прийшла до влади в Росії.

Фото: РИА Новости / Александр Гальперин

Храм, відновлений за архівними фотографіями та кресленнями, розташований у центральній частині корабля над світловим люком. Ікони розташовані на розсувному іконостасі. "Також установлені предмети церковного начиння й необхідне приладдя. У церковні свята та вихідні дні на крейсері проводитимуться богослужіння й літургії", — зазначили в ЗВО.

Пікантність ситуації в тому, що Радянський Союз, який утворився в 1922 році, був першою державою, в якій атеїзм проголосили державною ідеологією, а релігію оголосили пережитком буржуазного минулого.

Одним із перших кроків революційної комуністичної влади на цій ниві стала ліквідація інституту військового духовенства в 1918 році. Усіх священиків звільнили з армії, а їх функції з моральної підтримки особового складу, зазнавши суттєвих змін, частково перейшли до політичних комісарів.

Бронепалубний крейсер першого рангу "Аврора" у Росії вважається пам’яткою кораблебудування, історії військово-морського флоту і подій більшовицької революції 1917 року. Його збудували в Санкт-Петербурзі в 1903 році. Брав участь в Російсько-японській, Першій світовій, Громадянській і німецько-радянській війнах.

У травні 2013 року крейсер повернули в склад ВМФ РФ як корабель № 1.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.