Спецпроект

Петиція про збереження цвинтаря інтернованих українців у Канаді потребує підписів

Термін підписання петиції до уряду Канади з проханням зберегти унікальний цвинтар з похованнями інтернованих українців у Спіріт Лейк спливає 15 серпня.

Зініціював збір підписів 17 квітня цього року д-р Любомир Луцюк.

Ідеться про те, що під час Першої світової війни уряд Канади інтернував низку іммігрантів з-поміж європейських народів як "ворожих чужинців". Серед таких опинилися й українці.

Їх тримали у 24 таборах по всій країні, в тому числі й у таборі Спіріт Лейк. На місцевому кладовищі існує щонайменше 16 поховань інтернованих.

Міністерство сільського господарства в 1936 році продало землі, на яких розташовується цвинтар, Квебеку, а уряд провінції продав їх у 1988 році фермеру. Теперішні власники земель відмовляються від пропозицій відновити кладовище.

Петиція до уряду Канади закликає вжити заходів щодо археологічного дослідження, повторного освячення та можливості обмеженого відвідування місця для комеморативних та релігійних потреб.

Відновлення цвинтаря підтримують Канадський фонд визнання інтернування під час Першої світової війни, Українсько-канадська асоціація за громадянські свободи та Український канадський конгрес.

Підписати петицію можна на сайті Палати общин парламенту Канади.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.