Безголовий чоловік у Помпеях помер не від травми голови — археологи

Італійські археологи знайшли нові подробиці смерті "безголового з Помпеї". Раніше вважалося, що він озирнувся на Везувій і йому на голову впав камінь.

"Безголовим із Помпеї" журналісти і археологи прозвали скелет 35-річного чоловіка, який під час потужного виверження вулкана Везувію в 79 році до н. е., рятувався втечею і йому на голову впав 300-кілограмовий камінь, повідомляє "Новое время".

 

Вчені виявили недалеко від його тіла цілу голову з широко відкритим ротом і зробили висновок, що він спочатку задихнувся від попелу, і вже потім йому на голову впав камінь, - пише The Daily Mail.

"Він помер не від теплового удару або каменю, який на нього впав. Він помер від задухи", - говорить керівник розкопок в місті Помпеї Массімо Осана.

 

Нагадаємо, дослідження двох фігур, знайдених в обіймах одне одного в Помпеях, показало, що це двоє чоловіків, а не жінки, як вважалося раніше.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.