АНОНС: Виставка "Борці за Українську Державу" до дня народження Романа Шухевича

3 липня в Києві відкриється виставка "Борці за Українську Державу", яка представить дивом вцілілі раритети, що розкриють історію Української повстанської армії під незвичним кутом.

Виставка приурочена 111-й річниці від дня народження Романа Шухевича. 

Візуально виставка оформлена у стилі повстанських криївок. Тематично складається з шести блоків, присвячених керівництву УПА, її організаційній структурі, пропагандистській діяльності, особливостям побуту підпільників, закордонним рейдам УПА, підсумкам діяльності українського визвольного руху 1940–50-х рр.

 

Відвідувачі побачать:

  • унікальний прапор українських націоналістів, захоплений радянськими партизанами Кам’янець-Подільського з’єднання у 1940-х рр., який дивом зберігся у фондах музею за радянської влади, де був віднайдений у 2015 р.;
  • печатку, виготовлену художником-повстанцем Нілом Хасевичем;
  • зброю, якою воювали повстанці;
  • нарукавні пов’язки ОУН;
  • оригінальні повстанські листівки та пропагандистські видання 1940–50-х рр., серед яких є відозви до поневолених народів СРСР, які друкували іншими мовами;
  • бідон-сейф, в якому зберігався повстанський архів, віднайдений в 2015 р.;
  • бофон УПА;
  • речі упівців – в’язнів ГУЛАГу: листи, щоденники, світлини, документи, рушники, вишиті на засланні;
  • велику кількість оригіналів різноманітних світлин з повстанцями;
  • сучасні пам’ятні медалі й монети, присвячені УПА.

"Кожному українцю варто відвідати цю виставку. Вона знайомить з обставинами створення УПА, етапами її боротьби як проти гітлерівського, так і проти сталінського тоталітарних режимів. Також тут можна буде дізнатися про повсякденне життя українського повстанця, котрому насправді доводилося воювати з ворогами у надзвичайно важких умовах, виявляючи при цьому як героїзм, так і самопожертву", – зазначає генеральний директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська.

На відкритті виставки Микола Процюк (син Василя Процюка ("Кропиви") – начальника штабу УПА-Південь) представить нагороди свого батька – два Золоті хрести бойової заслуги першого класу та найвищі військові нагороди Української повстанської армії.

У відкритті візьме участь народний депутат України Юрій Шухевич, син головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Також на захід запрошені представники української влади, члени Уряду, Парламенту, керівники провідних музеїв Києва.

3 липня, вівторок, 15.00 

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2) третій поверх.  

Вхід вільний.

Додаткова інформація – за телефоном 098 830 48 83 (Оксана).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.