АНОНС: Дискусія «Неформальні медіа кінця 80-х початку 90-х»

Як демократи створювали собі інформаційну свободу, про що писали у газетах і журналах та як жартували над тоталітарною системою у кінці 80-х? Чи змогли українські ЗМІ скористатись тим вікном можливостей, яке з'явилось перед ними після незалежності у 90-х?

Центр Досліджень Визвольного Руху презентує оцифровану збірку неформальних видань кінця 80-х початку 90-х років, які зберігаються в архіві видавництва Смолоскип. З цієї нагоди експерти поговорять про те, як в Україні з'являлись нові медіа.

 

Учасники дискусії:

Вахтанг Кіпіані — український журналіст, історик, засновник Музею-архіву преси;

Дмитро Лиховій — журналіст, головний редактор онлайн-видання "Новинарня", у минулому екс-заступник головного редактора щоденної української газети "Україна молода" (у штаті газети з 1991 року);

Світлана Остапа — заступниця голови наглядової ради ПАТ НСТУ, медіаекспертка з проекту "Детектор медіа", членкиня Комісії з журналістської етики, екс-заступниця директора веб-порталу "Телекритика".

Модерує: Олег Стецишин — історик, журналіст, головний редактор газети "Історія+" видання "Експрес".

Колекція примірників неформальної преси буде опублікована на Електронному архіві Українського визвольного руху (http://avr.org.ua). Підготовка та оцифрування онлайн-колекції з архіву видавництва "Смолоскип" стала можливою завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні та програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Час: 26 липня, четвер, 19.00

Місце: атріум телецентру "Олівець" (вул. Мельникова, 42), станція м Дорогожичі.

Вхід вільний

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.