На Львівщині відкрили оновлений музей історії давньоруського міста. ФОТО

Музей історії давньоруського міста Звенигород – історико-краєзнавчого напрямку, заснований у 1987 році. У неділю, 22 липня, його відкрили після оновлення.

Про це повідомляє "Гал-Інфо"  з посиланням на прес-службу Львівської ОДА.

Оновлена експозиція музею. Фото: Львівська газета

 

Присутніх привітала заступник голови Львівської ОДА Оксана Стоколос-Ворончук.

"Хто не знає нашої історії, не матиме майбутнього, тому сьогоднішня подія є надзвичайно важливою. На українській історії потрібно начатись, і приємно, що є тут діти, які приходитимуть в музей і цікавитимуться історичним минулим", - зазначила Оксана Стоколос-Ворончук.

 Оновлена експозиція музею. Фото: Львівська газета

Основу експозиції музею, яка розміщена на 2 поверхах, складають речі, знайдені під час археологічних досліджень літописного Звенигорода Галицького, розпочатих наприкінці ХІХ ст. і продовжених у 1960-1980 рр.

 Оновлена експозиція музею. Фото: Львівська газета

Зазначимо, станом на сьогодні сьогодні у фондах музею зберігається понад 2 тис. експонатів, серед яких – крем’яні серпи, кам’яна сокира з отвором, зернотерка, римські застібки (фібули), шкіряні вироби (взуття), вироби з кістки, дерев’яні іграшки, давньоруська зброя і прикраси, мармур, хрестики, колекція каблучок з кольорового скла, керамічна плитка, якою була вимощена підлога розкопаної дерев’яної церкви.

Нагадуємо, що в Японському морі знайшли затонулий "корабель скарбів".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.