Спецпроект

Люблінського воєводу звинуватили в шовінізмі за антиукраїнські вислови

Депутат Сейму Міхал Камінський надіслав інтерпеляцію (звернення) до прем’єр-міністра Польщі у справі подання Люблінського воєводи Пшемислава Чарнека до прокуратури на учасника недільних врочистостей у Сагрині д-ра Григорія Купріяновича.

Про це повідомляє "Наше слово".

У своєму зверненні до прем’єр-міністра Матеуша Моравецького депутат запитує, чи "вшанування та засудження вбивств, скоєних проти громадян Республіки Польща української національності та православної віри польським підпіллям, які 2007 року однозначно засудив президент Лех Качиньський, є злочином з точки зору польського уряду?".

"Чи витівка пана Чарнека є також виявом його шовіністичної істерії?" – продовжує в документі Камінський.

 

Депутата зазначив: він шокований тим, що дії представника уряду, яким є воєвода, мали місце під час 80-річчя "ганебної так званої "полонізаційної акції", яка полягала у масовому знищенні православної церкви польським урядом протягом 1938 року на території нинішнього Люблінського воєводства".

"У той же час я нагадую Вам, що покійний президент Лех Качиньський не тільки засудив цю акцію в офіційній промові, але й прийняв офіційний патронат над церемоніями, присвяченими цій чорній сторінці нашої історії", – завершив своє звернення до прем’єр-міністра Міхал Камінський.

Нагадаємо, 9 липня, Люблінський воєвода Пшемислав Чарнек заявив на прес-конференції, що подасть у прокуратуру скаргу на Григорія Купріановича. П. Чарнек зазначив, що думки, які Г. Купріянович висловлював протягом останніх років, та недільна доповідь на цвинтарі, у якій голова Українського товариства прирівняв убивство у Сагрині з "убивством 130 тис. поляків на Волині", однозначно є порушенням закону.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.