Спецпроект

У Запорізькій області встановлять меморіальний знак антиколгоспним повстанцям

До 85-ї річниці Голодомору 1932—1933 років у с. Борисівка Приморського району Запорізької області встановлять знак на честь народного повстання в жовтні 1930 року.

На сільському Меморіалі Слави встановлять пам’ятний камінь та інформаційну дошку на честь першого в області повстання проти колективізації.

З небуття інформацію про це повстання повернули дослідження заступника Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака та запорізького історика Юрія Щура, повідомляє "1-й Запорожский" з посиланням на прес-службу Запорізької ОДА.

У жовтні 1930 року партійне керівнитцво вирішло вилучити хліб у селян, які не хотіли вступати в колгоспи. Комсомольці та інші активісти ходили по хатах і вигрібали всі харчі до останнього зернятка.

6 жовтня з ініціативи 24-річного мешканця села Івана Бондаренка борисівці вчинили опір. Кількадесят жінок ставали пліч-о-пліч, перекривали в’їзди у двори, оточували й розганяли колгоспних активістів (така форма опору дістала назву "бабські бунти").

Кількох протестувальників міліція заарештувала. Тоді сотні селян оточили сільраду, погрожуючи штурмом. Жінок відпустили, й наступного дня заворушення відновилися. Бунтували також село Широке Запорізького району та в Михайлівському і Мелітопольському районах.  

Селянські бунти протривали три тижні. Однак сили були нерівні. Чекісти заарештували тридцять найбільш активних учасників опору і виступи зійшни нанівець. Через рік у селі почався Голодомор.

Як повідомлялося, Генеральна прокуратура видала Національному музею Революції Гідності припис із забороною будівництва, однак потім скасувала його. 

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.