In memoriam. Померла режисер Кіра Муратова

6 червня померла відома українська режисер Кіра Муратова.

Про це повідомляє "Українська правда" з посиланням на Buro 24/7.  Інфорацію також підтвердив чоловік Муратової Євген Голубенко.

Кірі Муратовій (у дівоцтві - Коротковій) було 83 роки. Вона народилася в м. Сороки в Румунії (нині це Молдова) у 1934 році. Навчалася в Московському державному університеті та Всесоюзному державному інституті кінематографії.

У 1961 році Кіра Муратова стала режисером на Одеській кіностудії.

Славу здобула завдяки своїм першим фільмам "Короткі зустрічі" (1967) і "Довгі проводи" (1971).

Кіра Муратова з чоловіком Євгеном Голубенком. Фото: 24smi.org

Фільм Муратової "Астенічний синдром" в 1990 році отримав Гран-прі Берлінського кінофестивалю. Трагікомедію "Настроювач" показували на фестивалі у Венеції. Останніми роботами режисера стали драми "Мелодія для шарманки" і "Вічне повернення. Кастинг".

2012 року Муратова заявила про завершення кар'єри режисера.

Кіра Муратова жила і працювала в Одесі.

Прізвище Муратова вона взяла від першого чоловіка Олександра, однак шлюб розпався в 1970-х роках. Пізніше вона зійшлася з Євгеном Голубенком.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.