У 1990-2009 роки в Польщі знищували документи з військових архівів

«Масштаб збитків є величезним і стосується безцінних матеріалів періоду Польської Народної Республіки», – стверджує директор Військового історичного бюро.

Про це повідомляє Польське радіо.

 Фото: Народна Правда

Про численні випадки знищення документів у військових архівах у Ґдині, Новому Дворі Мазовєцькому та Рембертуві повідомив директор Військового історичного бюро Славомір Ценцкєвич.

"Масштаб збитків є величезним, стосується сотень тисяч сторінок, серед яких були безцінні – з точки зору досліджень і архівів – матеріали періоду Польської Народної Республіки", – мовиться в комюніке Військового історичного бюро.

У повідомленні наголошено, що особливо обурливим є факт знищення у 2000-2009 роки документів органів безпеки комуністичної держави, попри те, що вже діяв закон про Інститут національної пам’яті від 1998 року.

Згідно з цим законом, люди або установи зобов’язані передавати такі матеріали до архіву Інституту національної пам’яті, а їх знищення підлягає покаранню.

Серед знищених документів цього періоду були, зокрема, такі, що стосувалися тогочасного Міністерства громадської безпеки, судів і прокуратур сталінського періоду, Військової інформаційної служби та командування Військ охорони пограниччя.

Як повідомляється, втрачено тисячі сторінок документів, важливих для дослідження комуністичного минулого, зокрема про співпрацю із СРСР та іншими комуністичними державами, про ядерну зброю, персональні документи, звіти про настрої в Польському народному війську, цензорські матеріали, документи партійних і молодіжних організацій.

Нагадуємо, що на початку червня у Росії дізналися про таємний наказ, спрямований на знищення даних про репресованих.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.