Львівську міськраду пікетували проти забудови колишнього Шталагу-328. ФОТО, ВІДЕО

21 червня Львівську міську раду пікетували активісти через те, що депутати та чиновники дозволили забудувати Львівську цитадель.

На цьому місці під час Другої світової війни був табір для військовополонених "Шталаг-328", повідомляє кореспондент "Вголосу".

Активісти стверджують, що неприпустимо забудовувати територію, де у 1941-1944 роках загинуло понад 140 тисяч військовополонених українців, поляків, бельгійців та французів.

Більше фото дивіться на сайті "Вголосу"

Пікетувальники перед Ратушею розмістили символічний будмайданчик, який після акції зруйнували, заявивши, що вони не допустять будівництва "на кістках"

Як повдомлялося, 7 червня депутати Львівської міської ради надали ТзОВ "Сучасне місто" дві земельні ділянки, де в період німецької окупації знаходився табір для військовополонених для забудови. 

Нагадаємо, що територія історико-культурного ландшафтного комплексу "Цитадель" занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятка історії, архітектури, містобудування національного значення "Ансамбль оборонних споруд Цитадель – місце концентраційного табору "Шталаг-328". Охоронний номер – 130026-Н.

Історію нацистського Шталагу-328 у центрі Львова читайте в матеріалі Руслана Забілого 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.