АНОНС: Журналістів запрошують на міжнародний воркшоп "Архіви КГБ для медіа"

Команда Центру досліджень визвольного руху запрошує журналістів українських, чеських, польських та словацьких редакцій до роботи над міжнародним проектом про доступ до архівів КГБ.

Архіви можуть бути ефективним інструментом для протидії fake news та пропаганді, які використовуються у гібридній війні. Також медіа допомагають популяризувати доступ до відкритих архівів, в яких зберігаються багато історій та готових інфоприводів для медійних матеріалів.

Ким працювали репресовані? В яких будинках вони жили та про що писали у листах? Як у Радянському Союзі організовували та згортали студентські страйки? Хто стояв за дипломатичними скандалами? Скільки вартували доноси? Німфоманія, секс-шпіонаж, бітломанія, рух хіппі, заборонена література — у фокусі спецслужб перебувало багато сфер життя.

 

Організатори запрошують до участі журналістів, яким буде цікаво навчитись працювати з архівними матеріалами та створити проект на їх основі (статтю, лонгрид, візуалізацію даних, подкаст, відео і т.д. — формат на розсуд учасників).

Зі свого боку організатори обіцяють:

  • організувати навчання, як працювати з документами (триденний воркшоп з 6 по 8 липня)

  • показати приклади різних медійних проектів на основі архівів КҐБ;

  • допомогти з пошуком матеріалів та контактуємо з експертами, які можуть проконсультувати щодо конкретних тем;

  • організувати візити до відповідних архівів ;

  • надати навчальні матеріали та видати посібник про те, як журналістам працювати з архівними документами.

Журналісти в рамках проекту мають підготувати щонайменше один матеріал (у темах і фокусах не обмежуємо). Кінцевий термін публікації проектів — кінець вересня 2018 року.

Учасників воркшопу заохочують працювати над проектами у співавторстві.

Проект має дві частини: українську та міжнародну. Міжнародна частина передбачає, що українець та іноземець (поляк, чех чи словак) обов’язково працюватимуть над обраною темою спільно. Співпраця можлива між різними видами медіа, тому формати можуть відрізнятись.

По завершенню матеріал має бути опублікований/оприлюднений мовами країн учасників.

Для участі у воркшопі потрібно заповнити реєстраційну форму. Кінцевий строк: 22 червня. 

Якщо вам потрібно більше деталей, пишіть: history@cdvr.org.ua

Проект став можливим завдяки підтримці Чеського посольства у Києві у рамках програми "Transition", а також Вишеградського фонду.

Нагадаємо, що у 2015 році прийняли закон про відкритий доступ до архівів КҐБ разом з іншими декомунізаційними законами. Тепер, щоб переглянути документи, не треба мати просити довідку від університету чи шукати підтвердження родинних зв’язків. Копіювання чи фотографування документів також безкоштовне.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.