Книжкова новинка - "Давній Пліснеськ: історія та міфи"

Нещодавно вийшла друком чергова публікація Заповідника за назвою “Давній Пліснеськ: історія та міфи” авторства Андрія Филипчука.

 

Про це йдеться на сайті Історико-культурного заповідника "Давній Пліснецьк".

У цій розвідці відображено історичний розвиток давнього Пліснеського городища: від зародження культового язичницького осередку VІІ–Х ст., на основі якого у ІХ ст. постає один з найбільших укріплених центрів Великої Хорватії, до утворення й занепаду відомого літописного міста ХІІ–ХІІІ ст.

У контексті ранньої історії діючого Підгорецького ("здавна іменованого Пліснеського") монастиря Благовіщення Пречистої Діви Марії Чину Святого Василія Великого розглядається питання легендарної церкви, від якої, згідно давньої традиції, свої початки виводить сучасна монастирська обитель.

Окрему увагу приділено спростуванню гіпотези про "пліснеське" походження рівноапостольної княгині Ольги.

Ця брошура відкриває нову серію "Studia historia", яка включатиме науково-популярні розвідки з минувшини нашого краю.

Видання стало можливим за сприяння ГО "Українська Галицька Асамблея".

Електронну версію книги можна завантажити за посиланням.

Нагадуємо, що нещодавно вийшла книжка про військову символіку батальйонів тероборони.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.